1. (лінгв.) Слово, що є джерелом походження іншого слова або групи слів; вихідна форма для етимологічного аналізу.
2. (істор.) У візантійській та середньовічній християнській традиції — святий, який прославився чудесами цілительства, особливо від хвороб очей; шанувався як покровитель лікарів.