Значення
- (Юриспруденція) –
У римському праві: формальний виклик до суду або заклик свідка, що здійснювався супротивною стороною шляхом проголошення спеціальної формули (evocatio).
- (Релігія) –
У римській релігії та магії: обряд або заклинання для викликання божества, духа або померлого, часто з метою отримання відповіді чи допомоги.
- (Мистецтво) –
У мистецтві, літературі та психології: навмисне викликання, пробудження у свідомості певних образів, асоціацій, почуттів або атмосфери за допомогою мови, звуків, зображень тощо.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. евокація, р. евокації, д. евокації, з. евокацію, о. евокацією, м. евокації, к. евокаціє