евокація

[ɛʋokɑt͡sijɑ] Іменник

Буква:Е

Значення

  1. (Юриспруденція) –

    У римському праві: формальний виклик до суду або заклик свідка, що здійснювався супротивною стороною шляхом проголошення спеціальної формули (evocatio).

  2. (Релігія) –

    У римській релігії та магії: обряд або заклинання для викликання божества, духа або померлого, часто з метою отримання відповіді чи допомоги.

  3. (Мистецтво) –

    У мистецтві, літературі та психології: навмисне викликання, пробудження у свідомості певних образів, асоціацій, почуттів або атмосфери за допомогою мови, звуків, зображень тощо.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. евокація, р. евокації, д. евокації, з. евокацію, о. евокацією, м. евокації, к. евокаціє

Більше записів