1. (у філософії, логіці) Безпосередня очевидність, достовірність, ясність істини, що не потребує доказів; те, що сприймається як беззаперечно істинне.
2. (застаріле, в юриспруденції) Доказ, свідчення, очевидність чогось; сукупність фактів, що підтверджують певну обставину.