Значення
- (Філософія) –
(у філософії, логіці) Безпосередня очевидність, достовірність, ясність істини, що не потребує доказів; те, що сприймається як беззаперечно істинне.
- (Юриспруденція) –
(застаріле, в юриспруденції) Доказ, свідчення, очевидність чогось; сукупність фактів, що підтверджують певну обставину.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. евіденція, р. евіденції, д. евіденції, з. евіденцію, о. евіденцією, м. евіденції, к. евіденціє