1. Напрям у дослідженні міфології та релігії, що тлумачить богів та героїв міфів як історичних осіб, згодом обожнених нащадками, а міфічні оповіді — як перебільшені розповіді про реальні події.
2. Наукова концепція, заснована на вченні давньогрецького філософа Евгемера (IV–III ст. до н. е.), який у праці «Священний запис» висловив думку, що боги походять від видатних царів і полководців, яких народ почав шанувати як божества.