1. Благозвучність, приємність звучання мовлення або музики, що досягається гармонійним поєднанням звуків, вдалим розміщенням наголосів, плавністю ритму та відсутністю різких звукових зіткнень.
2. Розділ поетики та філології, що вивчає звукову організацію мовлення, комбінації звуків та засоби досягнення благозвучності в мові та художній літературі.