1. У філософії, зокрема в етиці Арістотеля — верховне благо, щастя як найвища мета людського буття, що досягається через втілення чеснот та реалізацію власної природи (даймоніона).
2. У психології та сучасній гуманістичній науці — стан благополуччя, повноти життя, розквіту та добробуту, що виходить за межі простого відсутності страждань і включає осмисленість, саморозвиток та позитивне функціонування особистості.