Значення
- (Психологія) –
У психіатрії та психології — стійкий стан спокійного, врівноваженого настрою, гармонійний душевний стан, який є нормою для здорової особистості; протилежність дисфорії та патологічним афектам.
- (Філософія) –
У давньогрецькій філософії (зокрема в етиці Демокріта) — поняття, що означає блаженний, безтурботний та спокійний стан душі, досягнення внутрішньої гармонії та благополуччя як вищого блага.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. еутимія, р. еутимії, д. еутимії, з. еутимію, о. еутимією, м. еутимії, к. еутиміє