1. У психіатрії та психології — стійкий стан спокійного, врівноваженого настрою, гармонійний душевний стан, який є нормою для здорової особистості; протилежність дисфорії та патологічним афектам.
2. У давньогрецькій філософії (зокрема в етиці Демокріта) — поняття, що означає блаженний, безтурботний та спокійний стан душі, досягнення внутрішньої гармонії та благополуччя як вищого блага.