Хімічний термін, що стосується сполуки, яка містить у своїй молекулі етильну групу (-C₂H₅), ацетиленову зв’язок (-C≡C-) та карбонільну групу (>C=O); застосовується для позначення певних класів органічних речовин, зокрема кетонів або кислот.
етилацетиленкарбоновий
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикметник () |