етилацетиленкарбоновий

[ɛtɪlɑt͡sɛtɪlɛnkɑrbonoʋɪj] Іменник

Буква:Е

Значення

  1. (Хімія) –

    Хімічний термін, що стосується сполуки, яка містить у своїй молекулі етильну групу (-C₂H₅), ацетиленову зв’язок (-C≡C-) та карбонільну групу (>C=O); застосовується для позначення певних класів органічних речовин, зокрема кетонів або кислот.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. етилацетиленкарбоновий, р. етилацетиленкарбонового, д. етилацетиленкарбоновому, з. етилацетиленкарбонового, о. етилацетиленкарбоновим, м. етилацетиленкарбоновім, к. етилацетиленкарбоновий

Більше записів