1. У давньогрецькій міфології — персоніфікація верхнього шару повітря, найчистішого та найсвітлішого повітря, яким дихають боги на відміну від звичайного повітря (аера); уособлення небесного простору, сина Ереба (пітьми) та Нікти (ночі).
2. У філософії та науці (історично) — гіпотетична всепроникаюча середовищна субстанція, що заповнювала простір і слугувала для передачі електромагнітних взаємодій та світла (світловий етер).
3. У хімії (застаріла назва) — органічні сполуки, що містять атом кисню, з’єднаний з двома вуглеводневими радикалами; сучасніша назва — простори.