Значення
- (Етнографія) –
Представник корінного народу Естонії, що становить основне населення цієї країни.
- (Історія) –
Уроженець або громадянин Естонії незалежно від національності.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. естонець, р. естонця, д. естонцеві, з. естонця, о. естонцем, м. естонцеві, к. естонцю
Походження слова (Етимологія)
Слово «естонець» походить від назви балтійського племені естіїв (Aestii), яку вперше згадує римський історик Тацит у творі «Германія» (98 р. н. е.). Ця назва, ймовірно, має германське походження і може бути пов’язана з давньоскандинавським словом, що означає «східні» (від прагерманського *austa- «схід»). Українське слово «естонець» було запозичене з німецької мови (нім. Este), а сама назва Естонії (нім. Estland) походить від того ж етноніма. Самі естонці називають себе aestlane, що утворено за допомогою суфікса, який вказує на національність, і це слово споріднене з фінським (eesti)läinen. До середини XIX століття естонці називали себе maarahvas, що буквально означає «народ землі».