еспада

1. (в історичному костюмі) довгий, вузький чоловічий капелюх з високою тулією та твердими крисами, поширений в Іспанії та інших європейських країнах у XVI–XVII століттях.

2. (в історичній термінології) тип довгого меча або шпаги, характерний для Іспанії.

3. (в тореадорській термінології) головний тореро, який заколює бика шпагою (еспадою) під час корриди.

Приклади вживання

Приклад 1:
– Х.: Еспада, 2003.
— Котляревський Іван, “Енеїда”

Частина мови: іменник (однина) |