ешафот

1. Висока дерев’яна конструкція (поміст зі сходами та перилами), призначена для страти засуджених (зокрема, через відсічення голови або повішення) або для публічного оголошення вироку; місце страти.

2. Переносно: покарання, загибель, катастрофа (часто в конструкціях типу “підняти на ешафот” — зробити когось об’єктом суспільного осуду або розправлятися з кимось).

Приклади:

Приклад 1:
Посередині площі — ешафот, на ньому високий хрест, подвійні факели, розстелений килим. Луна, зійшовши на місце, вклонився хресту, віддав хлопчику-писарю перстень з печаткою і шапку.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”