есенція

Значення

1. (Філософія) –

   У філософії (переважно в схоластиці) — внутрішня, незмінна та невід’ємна основа предмета чи явища, що визначає його природу, сутність і відрізняє від інших; сутність.

2. (Хімія) –

   У хімії, парфумерії та фармацевтиці — концентрована, вишукана сполука або екстракт, що містить у чистому вигляді характерні ароматичні чи смакові речовини рослин; ефірна олія, духми.

3. (Лінгвістика) –

   У переносному значенні — найголовніша, найважливіша і найконцентрованіша частина чогось; квінтесенція, суть, основа.

Правопис та відмінювання