ермітаж

1. Назва одного з найбільших і найвідоміших художніх музеїв світу, розташованого в Санкт-Петербурзі (Росія), що містить колекцію мистецтва від античності до сьогодення, а також комплекс музейних будівель, до якого належать Зимовий палац, Малий, Старий і Новий Ермітажі.

2. Загальна назва приватного музею, картинної галереї або бібліотеки, доступної для обмеженого кола відвідувачів, що виникла від французького слова «ermitage» (відлюдне місце, притулок).

3. У переносному значенні — зібрання рідкісних, цінних речей або творів мистецтва; також місце, де таке зібрання зберігається.

Приклади вживання

Приклад 1:
Васильєвський острів, Ермітаж і Російський музей, Зимова канавка, остання квартира Пушкіна і місце дуелі на Чорній річці, Царське Село і Павловськ, Петербург Некрасова й Достоєвського, прогулянки білими ночами (це було у травні — червні) примарною містерією міста, коли «одна заря сменить другую спешит, дав ночи полчаса»… Такий поетичний, побачений очима юної матері Петербург лишився у моїй свідомості на все життя, якийсь «автономний», не підвладний пізнішим втручанням літературних і нелітературних вражень. Пам’ятаю, десь у 60-х я мала розмову з Євгеном Сверстюком, який щойно тоді побував у Ленінграді — і побачив його очима Шевченкового «Сну» — казенним, «аракчеєвським», бездушно офіціозним, під егідою «Первого» і «Второй»… «Мого» Петербурга він не побачив, наші сприйняття якось не накладалися одне на одне і навзаєм відштовхнулися.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Ермітаж — найбільший в СРСР музей історії мистецтва і культури (Ленінград), що виник у 1764 p. як приватна збірка художніх творів Катерини
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Частина мови: іменник (однина) |