1. У давньогрецькій міфології — одна з богинь пір року, дочка Зевса і Феміди, сестра Дики, Ейрени та інших персоніфікацій.
2. У переносному значенні — пора року, час, сезон (застаріле або поетичне).
ере
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Сіе слово, кажется, воняет ере-CLIO — всѣм без выбору!
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Археологи розкопали урартський центр Тейшебаїні (сучасний Кармір- блур поблизу Єревана), місто Аргіштіхінілі, фортецю Ере– буні (передмістя Єревана), низку інших урартських міст- фортець. У Західній Грузії вони розкопали в 40—60-х роках Колхіду, що її грецькі міфи пов’язували з аргонавтами, а на території Вірменії — храм і рештки фортечного муру Гарні — літньої резиденції вірменських царів І ст.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Частина мови: іменник (однина) |