епсилон-окіл

1. У математичному аналізі — окіл точки на числовій прямій або в метричному просторі, заданий за допомогою додатного числа ε (епсилон), що визначає радіус цього околу; множина всіх точок, відстань від яких до даної точки менша за ε.

2. У топології та функціональному аналізі — відкрита куля з центром у заданій точці та радіусом ε, що є фундаментальним поняттям для визначення границі, неперервності та інших властивостей.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |