Словник Української Мови
Буква
1. Великий епічний твір, зазвичай у віршованій формі, що висвітлює значні історичні події або героїчне минуле народу, характеризується монументальністю, багатогранністю сюжету та численними персонажами.
2. Серія значних, героїчних або трагічних подій у житті народу, країни або окремої людини, що становлять єдине ціле.
3. (переносне значення) Про щось довготривале, повне подій, пригод або труднощів.
Приклад 1:
Епопея виключення з партії, що розтяглася більш як на півроку, розпочалася з партійних зборів Інституту. Від мене вимагали, власне, трішки покаятися, визнати, що я встала на знак протесту відрухово, не подумавши, і щодо мене обмежилися б, мабуть, якоюсь доганою.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Епопея папанінців — також, навіть виникла домашня гра з продовженням «у папанівців», де кожен мав своє прізвисько і своє амплуа відповідно до членів папанінської четвірки. Мої твори у старших класах: «Відображення революції 1905 р. у „Fata morgana“», «Образ Леніна у творчості Горького і Маяковського».
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 3:
Зоряним часом письменника Івана Багряного стали 1928—1930-ті роки, коли були надруковані його поеми «Батіг», «Вандея», «Собачий бенкет», «Гутенберг», епопея «Комета»; письменник зробив також спроби й у прозі — журнал «Всесвіт» опублікував його оповідання «В сутінках» та «З оповідань старого рибалки». Але після видання «Книгоспілкою» роману у віршах «Скелька», де письменник використав почуту в дитинстві легенду про те, як у XVIII столітті селяни села Скелька (що на Полтавщині), протестуючи проти засилля московських ченців, спалили чоловічий монастир, почалася нищівна критика не лише твору, але й самого автора.
— Невідомий автор, “012 Bagrianii Ivan Tigrolovi”