епівальва

1. У ботаніці: зовнішня частина оцвітини, що складається з чашечкових листочків (чашолистків), яка зазвичай розташована під віночком (епікалікс).

2. У зоології: зовнішня оболонка або покрив, що оточує основну структуру у деяких безхребетних тварин, наприклад, у деяких представників кишечнопорожнинних.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |