Словник Української Мови
Буква
1. Точка на поверхні Землі, розташована безпосередньо над гіпоцентром (вогнищем) землетрусу, де коливання ґрунту найсильніші, а руйнування зазвичай найбільш значні.
2. Місце, де вибухова хвиля (наприклад, від ядерного вибуху) досягає поверхні землі або води, а також ділянка найбільших руйнувань від такої дії.
3. (Переносне значення) Центр, осередок якоїсь події, явища, часто напруженого, катастрофічного або масштабного характеру.
Приклад 1:
Павутина завулків, блукання, глухі кути, безлюддя під мурами, найтихіша зелень березня у секретних тісних подвір’ях, запах каналів, дезорієнтація, невміння знайти найпростіший шлях, знайти найскладніший шлях, будь-який шлях, повертання на вихідне місце (той самий жебрак удруге виник перед нами, вдруге прокаркавши своє «carita») — це означало, що ми крутимося навколо чогось, про що, можливо, й не здогадуємось, якийсь містичний епіцентр був десь поруч, за тими фіранками, за тією брамою, 1 «Плоди моря» (італ), закуска із страв морського походження. 67 ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ варто лише переступити місток і тричі або тричі по тричі, умовним знаком, калатнути у двері.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Епіцентр: Крапка, лінія, Марта чи Оксана, осушок, зупинка, запалення мозку, пантеон, ніж, садовина, відро, хвіст Розбивка: не при; не за; не проти, не від, не до. Після: Іван сонце Марта чи Оксана без, і, поряд, між.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”