1. Філософська вчення давньогрецького мислителя Епікура та його послідовників, що вважає найвищим благом людини задоволення (розумний насолоджування життям, відсутність страждань тіла й сум’яття душі), а головною метою філософії — досягнення щастя та душевного спокою.
2. Життєва позиція або поведінка, що ґрунтується на прагненні до чуттєвих насолод, земних радощів і задоволень (часто з відтінком осуду).