1. Властивий епосу, характерний для нього; пов’язаний з епосом.
2. Величезний за масштабами, грандіозний, вражаючий; такий, що нагадує оповіді епосу.
3. Урочисто-спокійний, величний; повний гідності та значущості.
епічний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
11 грудня 1935 Епічний вечір Під прапором мідянолистих буків, де сонце покотилось вогняним тарелем, засмаглі хлопці, мов джмелі на луках, гудуть, і вибухає пил з рудих цегелень. На бурунах трави, в зеленім димі колишуться корови, мов тяжкі колоди, і зорі в зорі дзвонять понад ними, й шумлять під ними буйно життєтворчі води.
— Невідомий автор, “152 Zieliena Ievanghieliia Antonich Boghdan Ighor”
Приклад 2:
І нині на краю сумної одіссеї Потрапив до моїх неситих рук; І втратив ти ліро-епічний звук, Скотившись з верховин шляхетних епопеї В безодні мадригалу й епіграм На жертву гнівно-говірким струмкам. 1.02.1921 Олександрійські вірші Lucroza О. Бургардтові Під кровом сільських муз, в болотяній Лукрозі, Де розум і чуття — все спить в анабіозі, Живем ми, кинувши не Київ — Баальбек, Оподаль від розмов, людей, бібліотек Ми сіємо пашню на неродюче лоно.
— Зеров Микола, “Камена”
Частина мови: прикметник () |