1. (у біології) такий, що стосується епібіонтів — організмів, які живуть на поверхні іншого живого організму (наприклад, рослини, тварини), не паразитуючи на ньому, а використовуючи його лише як субстрат для прикріплення або проживання.
2. (у палеонтології) що характеризує спосіб життя або залишки організмів (скам’янілостей), які були прикріплені до поверхні інших організмів у геологічному минулому.