Значення
- (Лінгвістика) –
(у філології) Пов’язаний з епексегезою, тобто з додатковим поясненням, уточненням або розвитком думки, висловленої в попередньому тексті, часто за допомогою інших слів або виразів.
- (Лінгвістика) –
(у лінгвістиці) Такий, що виражає відношення уточнення, конкретизації або пояснення між частинами вислову (наприклад, про апелятивні іменники у епексегетичній функції).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. епексегетичний, р. епексегетичного, д. епексегетичному, з. епексегетичного, о. епексегетичним, м. епексегетичнім, к. епексегетичний