епаф

1. (грец. Ἔπαφος) У давньогрецькій міфології — син Зевса та Іо, цар Єгипту, засновник Мемфіса, предок багатьох героїв, зокрема Даная та Персея.

2. (астрономія) Одна з назв астероїда головного поясу (1814) Bach, відкритого 1951 року, названого на честь Йоганна Себастьяна Баха, але спочатку запропонованого на честь міфологічного персонажа.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |