1. У філософії Арістотеля — внутрішня сила, активний початок, що перетворює можливість на дійсність; форма як ціле, що визначає розвиток і сутність речі.
2. У вченнях віталізму (наприклад, Г. Дріша) — гіпотетична нематеріальна життєва сила, що керує біологічними процесами та розвитком організмів.
3. У переносному значенні — завершена, повноцінна реалізація якоїсь ідеї або потенціалу; стан досконалості.