Значення
- (Лінгвістика) –
У мовознавстві — безголосна пауза в кінці слова, що виникає перед початком наступного слова, яке починається з голосного звука.
- (Лінгвістика) –
У фонетиці — злиття кінцевого приголосного звука одного слова з початковим голосним звуком наступного слова у вимові, що призводить до відчуття єдиного фонетичного цілого (наприклад, “ніч ясна” вимовляється як [ніч’а́сна]).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. енкліза, р. енклізи, д. енклізі, з. енклізу, о. енклізою, м. енклізі, к. енклізо