Енклітика — слово, що не має власного наголосу і приєднується фонетично до попереднього наголошеного слова, утворюючи з ним єдине акцентне ціле.
Енклітика — слово або морфема (наприклад, частка, займенник, форма дієслова), що вживається в позиції після наголошеного слова, до якого прилягає.