Енкліномен — у мовознавстві: слово, яке в реченні займає постійну позицію після слова, до якого належить, і тісно з ним пов’язане (найчастіше це короткі невідокремлювані частки, займенники або прислівники).
Енкліномен — у давньогрецькій мові: слово (переважно односкладове), що не має власного наголосу і приєднується просодійно (як клітика) до попереднього слова, утворюючи з ним єдине акцентне ціле.