1. У давньогрецькій архітектурі — тип кладки, при якому зовнішні стіни споруджувалися з великих кам’яних блоків, а простір між ними заповнювався щебенем та уламками каміння.
2. У сучасній архітектурі та будівництві — заповнювач (наприклад, бетон, цегла або каміння), яким заповнюють порожнину між двома стінами або облицювальними шарами кладки.