1. Філософський напрям, що визнає досвід єдиним джерелом знання, вважаючи, що пізнання ґрунтується виключно на чуттєвому досвіді (спостереженні, експерименті).
2. У ширшому значенні — спосіб мислення, діяльності або підхід до вирішення завдань, що ґрунтується виключно на практичному досвіді та спостереженнях, часто ігноруючи теоретичні узагальнення.