1. У давньогрецькій філософії та середньовічній космології — найвища сфера неба, що знаходиться за межами планет і зірок, вважалася місцем перебування божества, чистим простором, наповненим вогнем або світлом.
2. У поетичній мові — небеса, небосхил, висоти.