Значення
- (Філософія) –
Філософська та етична концепція, що розглядає емоції як основне джерело моральних суджень і вважає почуття першочерговими щодо розуму в процесі прийняття ціннісних рішень.
- (Лінгвістика) –
У лінгвістиці та теорії комунікації — акцент на емоційному, експресивному або оцінному компоненті в мовленні, що виражає ставлення мовця до змісту висловлювання або до співрозмовника.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. емотивізм, р. емотивізму, д. емотивізмові, з. емотивізм, о. емотивізмом, м. емотивізмі, к. емотивізме