Властивість людини, що полягає в схильності до сильного та живого вираження почуттів, переживань; емотивність.
Насиченість чого-небудь емоціями, почуттів; експресивність (про твір мистецтва, мову тощо).
емоційність
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Якщо в справжньому мистецькому творі центр ваги знаходиться на художньому образі і якщо критерієм ху* дожності є конкретність та емоційність внутрішньої форми, то у Сковороди наголос робиться на значенні образу. І філософія його стає в деякому відношенні розробкою принципів моралістичного витлумачення образів світу, даного у відчуттях, та світу, створеного фантазією.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Частина мови: іменник (однина) |