Словник Української Мови
Буква
1. Титул правителя, князя або вождя в деяких мусульманських країнах, а також особа, що носить цей титул.
2. Титул нащадків пророка Мухаммеда, що поширювався також на видатних релігійних діячів і воєначальників.
3. У деяких країнах Сходу — почесний титул, що додається до імені.
Приклад 1:
Царствено ступаючи ратицями мовби й не по молочаю та ховрашкових нірках, а по містах і державах, Месія тримав свої губи на рівні сонця, і в голові у нього звучала сура з Корану, яку любив і часто повторював його колишній повелитель хорезмський, замолоду померлий емір. Та сура починалася так: «Хвала Аллахові, якому належить усе на небі і на землі…» Від вранішнього побиття ні про що і ні за що дишлом, схудлий і помарнілий, за Месією волочив копитця віслюк.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”