емігрант

[ɛmiɦrɑnt] Іменник

Буква:Е

Значення

  1. (Соціологія) –

    Особа, яка добровільно або вимушено покинула свою батьківщину (країну громадянства чи постійного проживання) та переселилася на постійне житло в іншу країну.

  2. (Юриспруденція) –

    Особа, яка знаходиться за кордоном, переслідується владою своєї країни за політичні, національні, релігійні або інші переконання та діяльність і не може або не бажає повернутися на батьківщину.

  3. (Соціологія) –

    У широкому значенні — той, хто покинув місце свого постійного проживання, переселившись в іншу місцевість всередині країни або за її межі (розмовне, може вживатися за аналогією).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. емігрант, р. емігранта, д. емігрантові, з. емігранта, о. емігрантом, м. емігранті, к. емігранте

Приклади з художньої літератури

  • понад притахлим Києвом — гуркотять.
    Емігрантом. Їй-богу. Ліжко.
    І на ковдрі — од вікон — ґрати.
    І подушка моя скуйовджена,
    — Василь Стус

Більше записів