Словник Української Мови
Буква
1. Умовний символічний знак, зображення або предмет, що є унаочненням певної ідеї, поняття, якості тощо.
2. Символічне зображення, що є відмінною ознакою держави, міста, роду, організації чи явища (наприклад, герб, прапор, печатка).
3. У мистецтві — алегоричне зображення, зазвичай супроводжуване девізом або написом, що розкриває його сенс.
Приклад 1:
Довелось мнѣ в Харьковѣ между премудрыми емблема-тами3 на стѣнѣ залы видѣть слѣдующій: написан схожій на черепаху гад с долговатым хвостом, средѣ черепа сіяет большая золотая звѣзда, украшая оной. Посему он у римлян назывался stellio, звѣзда — stella, но под ним толк подписан слѣдующій: Sub luce lues, сирёчь: под сіяніем язва.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
!» — так завжди кричало серце дитяче, стискаючись в темряві нерухомої ночі, коли та емблема, розшифрована раз бабусею, висіла в вікні над сильветами сонного світу, прип’ята до чорної емалі неба, і сліпила зір. І тепер теж.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”