ембієнт

1. (в музиці) Музичний жанр, що характеризується повільною, атмосферною, часто імпровізаційною звуковою фактурою, створеною для передачі певного настрою, звукового оточення або фонового звучання.

2. (в дизайні, архітектурі, мистецтві) Оточення, середовище, атмосфера, що створюється за допомогою світла, звуку, запахів, предметів інтер’єру тощо для певного емоційного або естетичного впливу.

3. (в технологіях, комп’ютерних іграх) Фоновий звук або візуальні ефекти, що імітують природне середовище чи життя, для посилення реалістичності та занурення в цифровий світ.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник () |