1. У лінгвістиці — граматичний ступінь порівняння прикметників і прислівників, що виражає найвищу міру ознаки без прямого порівняння з іншими предметами чи явищами (наприклад, «найвищий», «найкращий»); абсолютний найвищий ступінь.
2. У лінгвістиці — відмінок у деяких мовах (наприклад, у фінно-угорських), який вказує на напрямок руху або дії назовні, зсередини чогось (відповідає українським відмінковим конструкціям з прийменниками «з», «із»).