елокуція

[ɛlokut͡sijɑ] Іменник

Буква:Е

Значення

  1. (Лінгвістика) –

    У риториці та ораторському мистецтві — розділ, що вивчає правила та техніки красномовного викладу думок, зокрема вибір слів, побудову фраз, використання стилістичних фігур і тропів для створення ефектної, переконливої та витонченої промови.

  2. (Лінгвістика) –

    У ширшому, застарілому значенні — вміння ясно, правильно та виразно говорити чи писати; красномовство, ораторська майстерність.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. елокуція, р. елокуції, д. елокуції, з. елокуцію, о. елокуцією, м. елокуції, к. елокуціє

Більше записів