Значення
- (Лінгвістика) –
У риториці та ораторському мистецтві — розділ, що вивчає правила та техніки красномовного викладу думок, зокрема вибір слів, побудову фраз, використання стилістичних фігур і тропів для створення ефектної, переконливої та витонченої промови.
- (Лінгвістика) –
У ширшому, застарілому значенні — вміння ясно, правильно та виразно говорити чи писати; красномовство, ораторська майстерність.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. елокуція, р. елокуції, д. елокуції, з. елокуцію, о. елокуцією, м. елокуції, к. елокуціє