елізій

Значення

1. (Лінгвістика) –

   (у лінгвістиці) Фонетичне явище, при якому один з двох сусідніх (зазвичай однакових) голосних звуків випадає при вимові або на письмі для полегшення артикуляції, наприклад: “поема” замість “пооема”.

2. (Література) –

   (у поетиці) Прийом скорочення, усунення складу в вірші для дотримання розміру, зокрема випадання ненаголошеного голосного наприкінці слова перед словом, що починається з голосного.

3. (Література) –

   (у класичній метриці) В античному віршуванні — правило випадання закінчення слова, що закінчується на голосний або дифтонг, перед словом, що починається з голосного, з метою збереження метричного розміру вірша.

Правопис та відмінювання