1. (лінгвістика) Властивість звука, морфеми або іншої мовної одиниці бути елімінованою, тобто випадати, зникати у певних фонетичних або морфологічних позиціях у процесі мовної еволюції або в конкретній мовній системі.
2. (математика, логіка) Властивість бути таким, що підлягає виключенню, усуненню з рівняння, системи, формули або логічного виразу внаслідок певних операцій (елімінації).