1. (минералогія) різновид бурштину, який має високу електричну провідність; застаріла назва бурштину.
2. (історія, античність) сплав золота та срібла, що використовувався для карбування стародавніх монет (наприклад, у Лідії).
електр
Буква
Приклади:
Приклад 1:
В атмо с- ферному повітрі завжди є невелика кіл ь- кість позитивних іонів і вільних електр о- нів, що виникають під впливом космічних променів, випромінювання радіоактивних речовин тощо. В сильному електричному полі поблизу вістря елек трони рухаються з великою швидкістю і, стикаючись з мол е- кулами повітря, іонізують їх.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
За весь час через циліндри пройшов електр и- чний заряд, що д о- рівнює Кл105,3 6⋅ . Проте ніяких ознак перенесення реч о- вини ( Cu, Al) н е б у л о в и я в л е н о .
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
У вузлах кристалічної ґратки розміщают ь- ся іони металу; − простір між вузлами кристалічної ґрат- ки заповнений електронним газом, який утворюється валентними електронами, що порівняно слабко зв’язані з атомними яд- рами і відриваються від атомів при утв о- ренні кристалічної ґратки, вільні електр о- ни рухаються хаотично між іонами мета- лу; − в середньому кожен атом металу втра- чає один електрон і концентрація електр о- нів провідності в металах дорівнює кіль – кості атомів в одиниці об’єму металу. Кон- центрацію носіїв заряду в металах м ожна обчислити за формулою ρµ ANn = , де ρ – густина металу, µ – його молярна маса.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”