екзоцентричний
[ɛkzot͡sɛntrɪt͡ʃnɪj] Прикметник
Буква:Е
Значення
- (Лінгвістика) –
(у лінгвістиці) Такий, що належить до екзоцентричного словосполучення, тобто словосполучення, синтаксична функція якого не збігається з функцією його головного компонента (напр., словосполучення «біля річки» є обставиною місця, тоді як його головне слово «річки» — іменник у родовому відмінку виконує функцію доповнення).
- (Психологія) –
(у психології) Зосереджений на зовнішньому світі, на об’єктах та інших людях; зовнішньоорієнтований, протилежний інтроверсії.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. екзоцентричний, р. екзоцентричного, д. екзоцентричному, з. екзоцентричного, о. екзоцентричним, м. екзоцентричнім