1. (у лінгвістиці) Такий, що належить до екзоцентричного словосполучення, тобто словосполучення, синтаксична функція якого не збігається з функцією його головного компонента (напр., словосполучення «біля річки» є обставиною місця, тоді як його головне слово «річки» — іменник у родовому відмінку виконує функцію доповнення).
2. (у психології) Зосереджений на зовнішньому світі, на об’єктах та інших людях; зовнішньоорієнтований, протилежний інтроверсії.