екзоекогенетичний

1. (у біології, генетиці) Стосовний до впливу зовнішніх факторів навколишнього середовища на активність генів організму, що призводить до змін у його фенотипі без зміни послідовності ДНК.

2. (у медицині) Пов’язаний із захворюваннями або станами, причини яких лежать у комплексному поєднанні зовнішніх (екологічних, соціальних) факторів і внутрішньої генетичної схильності організму.

Приклади:

Відсутні