1. Розділ богослов’я, що займається тлумаченням священних текстів, зокрема Біблії, з метою виявлення їхнього первісного змісту та доктринального значення.
2. Сукупність методів, принципів і прийомів наукового або релігійного коментування та інтерпретації давніх текстів (переважно релігійних або філософських).
3. В історичному контексті — традиція, школа або практика тлумачення певних канонічних творів у релігії, філософії чи літературі.