1. У Візантійській імперії — намісник імператора в великій адміністративній одиниці (екзархаті), який мав повну цивільну та військову владу.
2. У православній та деяких інших християнських церквах — титул вищого духовного особа (архієрея), який керує віддаленою від центру церковною областю (екзархатом) і представляє інтереси патріарха або Синоду.
3. У католицькій церкві (зокрема, у східнокатолицьких церквах) — титул архієрея, який очолює екзархат (особливу церковну округу) і підпорядковується безпосередньо папі Римському або верховному архієпископу.
4. У давнину — керівник, старшина (наприклад, голова цеху чи іншої організації) у греків та деяких інших народів.