Значення
- (Біологія) –
(у системному підході, теорії систем) властивість відкритої системи досягати однакового кінцевого стану (результату) незалежно від різних початкових умов або шляхів розвитку.
- (Біологія) –
(у біології, ембріології) здатність організму або процесу розвитку доходити до однакового нормального кінцевого результату, незважаючи на зовнішні впливи або початкові відмінності.
- (Геологія) –
(у геоморфології) принцип, згідно з яким різні геоморфологічні процеси можуть призводити до формування подібних або однакових форм рельєфу.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. еквіфінальність, р. еквіфінальності, д. еквіфінальності, з. еквіфінальність, о. еквіфінальністю, м. еквіфінальності, к. еквіфінальносте