1. (у системному підході, теорії систем) властивість відкритої системи досягати однакового кінцевого стану (результату) незалежно від різних початкових умов або шляхів розвитку.
2. (у біології, ембріології) здатність організму або процесу розвитку доходити до однакового нормального кінцевого результату, незважаючи на зовнішні впливи або початкові відмінності.
3. (у геоморфології) принцип, згідно з яким різні геоморфологічні процеси можуть призводити до формування подібних або однакових форм рельєфу.